Сечокам’яна хвороба (уролітіаз) – захворювання, яке виникає в наслідок порушення обміну речовин, при якому в сечі утворюється нерозчинний сольовий осад у вигляді піску (до 1 мм в діаметрі) або каменів (від 1 мм до 25 мм і більше), у результаті чого порушується нормальний відтік сечі і створюються передумови для виникнення ниркової коліки і запального процесу.
Сечокам’яна хвороба широко розповсюджена. Захворювання діагностується в середньому у 3% всього населення. Каміння може формуватися в різних відділах сечовивідної системи, частіше за все – у нирках і сечовому міхурі. Нерідко відмічається схильність до тяжкого рецидивуючого протікання сечокам’яної хвороби. Сечокам’яна хвороба може виникнути в будь-якому віці, але частіше вражає людей 25-50 років, при чому чоловіки страждають від неї в 2,5-3 рази частіше, ніж у жінок. У дітей і літніх пацієнтів при сечокам’яній хворобі частіше утворюється каміння сечового міхура, в той час як особи середнього і молодого віку, в основному, страждають від каміння у нирках і сечоводі.
Види сечового каміння:
Сечокам’яна хвороба розвивається, частіше за все, через порушення обміну речовин, але до її розвитку призводить багато факторів.
Клінічні прояви залежать, насамперед, від локалізації каменів і наявності або відсутності запального процесу.
Від того, яке каміння утворюється у нирках при сечокам’яній хворобі, буде залежати підбір лікування. Використовуються як оперативні методи, так і консервативна терапія. Тактика лікування визначається урологом в залежності від віку і загального стану пацієнта, локалізації і розміру каміння, клінічного протікання сечокам’яної хвороби, наявності анатомічних або фізіологічних змін і стадії ниркової недостатності.